День пам'яті жертв Голодомору
Голодомор 1932-1933 років — одна з найбільших трагедій в історії України, що забрала мільйони життів. У кожній українській родині є свої спогади про ті важкі часи, і цей біль не минає з часом.
Щорічно в Україні, в останню суботу листопада, відзначається День пам'яті жертв Голодомору — день скорботи, який нагадує про ці страшні сторінки в історії.
У ці сумні роковини люди несуть хліб і свічки до пам'ятних місць і вшанувують пам’ять жертв трагедії хвилиною мовчання.
Україна пережила цілих три Голодомори в ХХ столітті: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Але на юридичному та законодавчому рівні статус "Голодомор" має лише геноцид 1932-1933 рр. Щодо подій 1921–1923 і 1946–1947 років, то вони кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено. Тож вживання слова "голодомори" у множині нівелює поняття Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду.
Штучно створений голод 1932-1933 років був, безумовно, найстрашнішим геноцидом в історії України, який призвів до численних жертв серед її населення.
Його організувала радянська влада з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт масової загибелі українців від штучного голоду. Лише за часів незалежності України почалося розслідування масштабів голоду в 1932-1933 роках. Жертвами того терору стали мільйони людей на території України та Кубані.
Перше вшановування жертв голодомору відбулось у 1998 році згідно з указом тодішнього президента Леоніда Кучми. І лише у травні 2007 року Віктор Ющенко законодавчо ввів сучасну назву і дату Дня пам'яті жертв Голодомору-геноциду.
За рік до цього Верховна Рада України ухвалила закон "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні", згідно з яким саме цей Голодомор був визнаний актом геноциду українського народу.
На сьогоднішній день Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу визнали 32 країни, а 55 держав-членів ООН підписали Декларацію до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні, ініційовану українською делегацією.
Також, окрім акції "Свічка у вікні", обов'язковим актом вшанування є хвилина мовчання, яка починається о 16.00. Саме після хвилини мовчання українці запалюють свічки та лампадки на своїх підвіконнях, біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, а також на центральних площах і вулицях міст і сіл України.
Свічка є символом надії та життєдайної сили. Запаливши свічку, ми, таким чином, віддаємо данину всім тим, хто загинув через жахи Голодомору, і вшановуємо їхні душі. Цей акт має глибоке значення, адже він нагадує кожному з нас про важливість збереження пам'яті, боротьби за правду та за майбутнє без насильства та терору.
На жаль, Голодомор в Україні став можливим через поразку Української революції від більшовиків, які окупували Україну і розпалили на нашій землі пожежу радянського терору - масових репресій, голодоморів, насилля, депортацій та багатьох інших злочинів проти людяності.
Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців знайомі їм методи геноциду. Їхня мета - це знищити українців, їхню ідентичність, культуру та мову.
Тож вшанування пам’яті жертв Голодомору має особливе значення не тільки для українців, а й для всього світу. Це нагадування про те, як важливо не допустити повторення подібних злочинів проти людства, про необхідність пам’ятати та передавати правду про минуле. Віддаючи шану загиблим, ми вшановуємо також їхню боротьбу за право на життя, за свободу та гідність.
У цей день ми також згадуємо, що пам'ять про трагедії минулого повинна служити запорукою миру та добробуту в майбутньому, об'єднуючи українців у боротьбі за гідність, свободу та справедливість.
